Our shared reading meetings have reached the halfway point: in each city, young people have already met six times out of the twelve meetings we planned. During this time, we slowly built the reading program to explore how young people respond to different texts about the war in Ukraine. Over six months, we have been reading texts in different genres and formats: short novels, poems, fairy tales, and even comics. This variety helps us find new ways to talk about difficult experiences – through story, images, rhythm, and visual language. One of the most interesting experiences was our first shared reading of a comic book – My Dad Came Back from the War by Oleksandr Koryeshkov. It worked very well: the young people tried reading the text in roles, shared their thoughts about PTSD, and with great interest built the context of the story by paying attention to small details in the illustrations.

Mentor Sonia shared her thoughts: “Reading a comic was unusual. At first, it was hard to connect with the words. But in a comic, unlike in a regular text, you can see many extra layers of the story and many links to your own experience. One participant, who came to shared reading for the first time, said that she likes noticing details in a text, but had never looked so deeply into one before – and she thought it was really cool.”

---

Наші спільночитацькі зустрічі перетнули екватор: у кожному місті молоді люди вже зустрілися шість разів із запланованих дванадцяти. За цей час ми поступово вибудували програму читання так, щоб дослідити, як молодь сприймає різні тексти про війну в Україні. Протягом пів року ми читаємо твори різних жанрів і форматів: повісті, вірші, казки й навіть комікси. Така різноманітність допомагає відкривати нові способи говорити про складний досвід – через сюжет, образ, ритм і візуальну мову. Особливо цікавим став наш перший досвід спільночитання коміксу – «Мій тато повернувся з війни» Олександра Корєшкова. Він виявився дуже вдалим: молоді люди пробували читати текст у ролях, ділилися своїми переконаннями щодо ПТСР та із зацікавленням вибудовували контекст історії, спираючись на дрібні деталі в ілюстраціях.

Менторка Соня поділилася своїм спостереженням: «Читати комікс було незвично. Було складно спершу “зачепитися” за слова. Але в коміксі, на відміну від суцільного тексту, можна побачити багато додаткових шарів історії та зв’язків із власним досвідом. Одна з учасниць, яка вперше прийшла на спільночитання, сказала, що любить помічати деталі в творі, але ніколи раніше не заглиблювалась в текст так глибоко, і це було круто».